Марина Чекан

Так сталося, що раніше я особисто не була знайома з Максимом. Коли він приніс мені прочитати рукопис своєї книжки, відбулося перше знайомство, а коли я почала гортати сторінки рукопису, я побачила сильну, наполегливу та цілеспрямовану особистість, яка до того ж має гарне почуття гумору.
Я багато років працюю вчителем, і багато хто знає, яка це нелегка праця – виснажлива, нервова, напружена. Я помітила, що останнім часом у мене почав скакати тиск, а це несе за собою неприємні відчуття. Здається, що тебе на повному русі викидає з потяга під назвою «активне життя». Тому я з великою зацікавленістю занурилася в читання цієї книжки. Я зрозуміла, що Максим дуже вчасно з’явився в моєму житті: мені дуже не хочеться довести себе до тої критичної ситуації, яку пережив цей мужній чоловік. Багато чого корисного я взяла для себе, аби оздоровити своє власне життя. Я, так само як і автор, люблю гуляти вулицями міста, слухати музику, водити автомобіль, жити активно і захопливо. І я зрозуміла, яку засторогу несе книжка Максима: усе в один момент може припинитися, якщо нехтувати здоров’ям!!!
З упевненістю можу підтримати думку Максима про те, що великою силою у відновленні людини після хвороби є сім’я. Рідні люди, як ніхто інший, розуміють нас і підтримують. Сім’я – то цілюще джерело, ота живлюща вода, яка відроджує людину у хворобі та в період повернення до життя.
І головне, що я винесла із книжки Як ми перемогли інсульт, – це бажання жити! Тільки той, хто любить цей світ, цінує себе і життя, не махне на себе рукою після інсульту. І як би важко не було, крок за кроком, наполегливо буде відроджуватися, як птах Фенікс!