Спастичність

Спастичність – це неконтрольований підвищений тонус м’язів, який є характерною ознакою певних неврологічних станів, таких, наприклад, як інсульт. Спастичність змушує певні м’язи скорочуватися і залишатися такими постійно. Вона має різні ступені тяжкості та може впливати на рухи, мову і взагалі на якість життя. Існує кілька варіантів менеджменту спастичності, зокрема, фізична терапія, медикаментозне лікування.

Дізнайтеся більше про спастичність на сторінках моєї книги.

Докладніше про книгу

Що таке спастичність

Спастичністю називають стан, викликаний порушенням моделей рухів м’язів, який змушує певні м’язи, або групи м’язів скорочуватися та напружуватися. М’язи залишаються скороченими і чинять опір розтягуванню.

Наявність спастичності приносить значні ускладнення у виконанні повсякденної діяльності як пацієнтам, так і їхнім піклувальникам.

Вплив спастичності на організм може сильно відрізнятися в залежності від стану, який є її причиною – вона може бути як легкою (коли є просто відчуття скутості м’язів), так і настільки сильною, що вона може викликати хворобливу, неконтрольовану скутість та спазми кінцівок.

Спастичність може принести наступні наслідки:

М’язові спазми (швидкі та/або тривалі мимовільні скорочення м’язів).
Підвищений м’язовий тонус (гіпертонус).
Клонус (Швидкі мимовільні скорочення м’язів, які відбуваються серійно, найчастіше трапляються у щиколотках).
Контрактура (постійне скорочення м’яза та сухожилля через тривалу скутість і спазми).
Біль та дискомфорт.
Труднощі з виконанням повсякденних справ, таких як одягання, купання тощо, а також складності для інших у допомозі таким людям.
Деформації м’язів, суглобів, кісток.
Порушення сну через хворобливі спазми та напруження м’язів.
Ненормальна постава.
Мимовільне схрещування ніг.

М’язи приводяться у рух завдяки імпульсам, які генеруються і контролюються складною системою. Одним м’язи отримують накази напружитися, інші – розслабитися. Пошкодження центральної нервової системи (ЦНС) (головного та спинного мозку) призводить до порушення у роботі цієї схеми. В результаті, багато м’язів можуть скорочуватися всі одночасно, що ускладнює виконання довільних рухів.

Спастичність м’язів та ригідність в чому різниця

М’язова ригідність і спастичність м’язів – це стани аномально високого тонусу, але вони різні.
Ригідність в переважному числі випадків пов’язана з пошкодженням базальних гангліїв і часто зустрічається при хворобі Паркінсона. Базальні ганглії – це група структур в мозку, які беруть участь у координації рухів.

Ригідність, на відміну від спастичності, однаково впливає на всі м’язи, що оточують певний суглоб, а це означає, що підвищений тонус м’язів залишається постійним у всьому діапазоні рухів ураженого суглоба.

Можливі ускладнення при спастичності

Наявність спастичності м’язів значно перешкоджає пацієнтам та їхнім піклувальникам в повсякденній діяльності, такої як: купання, виконання гігієнічних процедур, одягання, прийом їжі і часто унеможливлює повернення до виконання більш складної діяльності – зокрема, роботи.

Довготривале скорочення ключових груп м’язів внаслідок дії неконтрольованого надмірного тонусу може призвести до патологічних м’язових положень в кінцівках, таких як: сильне стискання кулака, згинання руки у лікті, притискання руки до тіла, перерозгинання коліна, підвертання (інверсія) стопи.

Тривале збереження спастичності може спричинити обмеження рухливості в суглобах та скороченні довжини м’язів, в результаті чого утворюються стійкі деформації, які називають контрактурами.

Що викликає спастичність м’язів

Основною причиною, що викликає спастичність м’язів, є порушення взаємодії між головним або спинним мозком та м’язами. Коли одна з частин мозку пошкоджується, наприклад, внаслідок інсульту, до м’язів часто не надходить команда на розслаблення, що призводить до втрати контролю над м’язовим тонусом.

Спастичність може виникнути внаслідок наступних причин: травма спинного мозку, розсіяний склероз, дитячий церебральний параліч, інсульт, травма головного мозку, бічний аміотрофічний склероз, також відомий як хвороба Лу Геріга.

Лікування спастичності

медичний відеодзвінок консультація ілюстрація

Доволі часто виникненню виникненню патологічної спастичності м’язів при інсульті можна запобігти.

Найефективнішим способом лікування спастичності є команда медичних та немедичних працівників різних спеціальностей, або мультидисциплінарна команда. Зазвичай це: невролог, лікар ФРМ (Фізичної та реабілітаційної медицини), фізичний терапевт, ерготерапевт.

Нехірургічне лікування спастичності

Нехірургічні методи лікування спастичності включають:

Фізична терапія: фізичний терапевт підбирає вправи на розтягнення м’язів та реабілітаційні втручання, спрямовані на збереження або збільшення об’єму рухів в суглобах та м’язах.
Застосування ортезів та лонгет: використання різних видів ортезів та лонгет для спазмованих кінцівок в поєднанні з іншими методами, є також ефективним і широко застосовується в подоланні патологічно високого тонусу м’язів.
Ерготерапія: ерготерапевт, як правило, більше зосереджується на розтягуванні м’язів верхніх кінцівок, зміцненні і тренуванні їх для виконання повсякденних дій, таких як: догляд, купання, приготування їжі, тощо.

Медикаментозне лікування спастичності

Таке лікування повинно бути призначене лікарем після проведення комплексного обстеження разом з фізичним терапевтом. В залежності від виявленого типу спастичності для медикаментозного лікування можуть бути запропоновані різні види лікування.

Міорелаксанти

Таблетовані міорелаксанти застосовуються для лікування спастичності, але вони діють одразу на всі м’язи, а не лише на ті окремі м’язові групи, які страждають підвищеним тонусом.

Застосування ін’єкцій ботулотоксину

Метод має доведену ефективність при фокальній спастичності, коли тонус підвищений у деяких окремих групах м’язів, наприклад, в тих, що згинають кисть та пальці. Ін’єкція ботулотоксину проводиться безпосередньо у спазмовані м’язи. Вже за тиждень після застосування даного методу надмірний тонус зменшується. Введення ботулотоксину проводиться лікарем в умовах лікувального закладу та для більшої точності і безпечності супроводжується ультразвуковим контролем.

Спастичність хірургічне лікування

Медичні працівники зазвичай рекомендують хірургічне лікування спастичності лише у важких випадках. Ці види лікування включають:

Інтратекальна терапія баклофеном. Це лікування передбачає хірургічне розміщення помпи в черевній порожнині, яка може вивільняти постійну дозу препарату баклофен безпосередньо в спинномозкову рідину через катетер, підключений до помпи. Це може призвести до значного зменшення спастичності та болю з меншим ризиком сонливості порівняно з пероральним прийомом баклофену.

Селективна дорзальна ризотомія: спастичність може бути спричинена дисбалансом електричних сигналів до певних м’язів. СДР відновлює баланс електричних сигналів, що надсилаються до вашого спинного мозку, шляхом хірургічного перерізання ретельно відібраних нервових корінців. Хірурги виконують цю процедуру лише при сильній спастичності ніг. Точне перерізання проблемних нервових корінців може зменшити ригідність м’язів, зберігаючи інші функції. Постачальники найчастіше рекомендують СДР для людей з церебральним паралічем.

Ортопедична хірургія : це хірургія, яка пов’язана з лікуванням наслідків спастичності м’язів, кісток і сполучної тканини, таких як контрактури та деформації. Приклади включають подовження сухожилля та процедури перенесення сухожиль.

Спастичність після інсульту

Ішемічний чи геморагічний інсульт є серйозним захворюванням, яке може мати значний вплив на життя людини. Однією з найпоширеніших ускладнень після інсульту є спастичність, яка може значно ускладнити реабілітаційний процес пацієнта.

Спастичність – це стан, який виникає через пошкодження мозкових структур, відповідальних за контроль за м’язами тіла. Це може призвести до постійного напруження м’язів, звуження діапазону руху та інших негативних наслідків. Спастичність часто проявляється у вигляді судомних стиснень, припинення вільного руху та утруднення виконання звичайних повсякденних дій.

Однією з основних причин спастичності після інсульту є пошкодження мозкових шляхів, які регулюють м’язову активність. Це може відбутися через порушення кровопостачання до певних ділянок мозку внаслідок інсульту. Спастичність може виникати в будь-якому місці тіла, але найчастіше вона спостерігається у верхній та нижній кінцівках. Симптоми спастичності можуть варіювати від легких до досить виразних. Деякі з них включають в себе:

М’язове напруження: Збільшення тонусу м’язів, що може викликати їх стиснення та обмеження руху.
Судоми: Неочікувані, різкі м’язові скорочення, які можуть бути болючими та призводити до ускладнення звичних дій.
Деформація суглобів: Постійне напруження м’язів може призвести до деформації суглобів, утруднюючи нормальний рух.
Ускладнення функцій: Спастичність може ускладнювати виконання щоденних завдань, таких як ходьба, одягання або тримання предметів.

Лікування спастичності після інсульту може бути комплексним та включати кілька підходів. Основні методи лікування включають:

Фізіотерапія та реабілітація: Спеціальні вправи та терапія спрямовані на полегшення напруження м’язів та відновлення рухливості.
Фармакологічні засоби: Ліки, такі як міорелаксанти або ін’єкції ботуліну, можуть використовуватися для зменшення спастичності.
Хірургічні втручання: У деяких випадках може бути рекомендована хірургічна корекція, щоб покращити рухливість та зменшити спастичність.
Технологічні розробки: Використання спеціальних пристроїв, таких як ортези або роботизована терапія, може допомогти у полегшенні реабілітації та покращенні функцій тіла.

Зрозуміло, що кожен випадок спастичності у пацієнта після інсульту є індивідуальним, тому підхід до лікування повинен бути індивідуальним і підлаштовуватися під конкретні потреби та можливості хворого.